Субкультурні комунікації як неформальні інтеракціії підлітків
Референтні спільноти підлітків, що мають, перш за все, неформальний характер, нечітку структурe, але свій простір та час, розглядаються як субкультури. Їх стрімкий розвиток та збереження традицій попередніх субкультур визначають актуальність та значущість таких спільнот у суспільстві.
Молодіжна субкультура – це будь-яке об’єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності. Усі молодіжні субкультури умовно можна поділити на дві великі групи. До першої належать так звані «традиційні» молодіжні субкультури, тобто такі, які мають довгу історію (хіпі, панки, байкери, рокобіли, бітломани), та «новітні», що виникли вже в останнє десятиліття (толкієністи, індіаністи, уніформісти, трешери, брейкери, репери, рейвери, металісти, інші) [1, с. 42].
Субкультура, в цілому, за своєю роллю є неформальним об’єднанням, референтною та контактною спільнотою. Немає однозначного визначення субкультури як лише позитивного чи негативного явища, тому що, ці значення визначаються за результатом взаємодії у цих субкультурах та визначенням стану та спрямованості комунікативних відносин у субкультурі, поведінці та спільній діяльності учасників субкультурних об’єднань. Субкультури врешті решт сформувалися завдяки культурі. Культура – результат діяльності людини, який поділяється на матеріальне і духовне. Субкультури, а в нашому випадку підліткові досить часто розглядаються як контркультури, у визначенні протистояння формальній офіційній точки зору або ідеології.
У нинішній ситуації молодь добре відчуває невідповідність її культурних стереотипів, комунікацій і норм поведінки – життю, що нав’язується дорослими, а разом з цим відмовляється розуміти і приймати всю традиційну культуру. Підлітковий вік – суперечливий і найважчий з усіх періодів розвитку людини, за загальним визначенням він становить від 13 до 17 років, а характеризується виникненням потреб у сепарації та відокремленні від батьків, у запереченні їх авторитету, в опозиційності [2, с. 385]. Дані потреби та психологічні особливості роблять можливим входження підлітка до різноманітних субкультур і молодіжних об’єднань. Бо саме там він вчиться самовиражатися, спілкуватися, особливо з представниками протилежної статі, «приміряти» на себе ролі дорослих людей та дорослої поведінки, отримує підтримку та схвалення.
У дослідженні Віктора Павелківа можна акцентувати увагу на низку причин, що спонукають підлітка до вступу до тієї чи іншої молодіжної субкультури:
– вікова потреба підлітків і юнаків у автономізації, що виявляється у прагненні до самостійності, незалежності, пошуку можливої самореалізації;
– захист у різних його проявах: психологічному, фізичному, моральному, матеріальному;
– членство у групі забезпечує доступ до інформації, яку підліток не отримує в сім’ї чи школі;
– наявність емоційно насиченого спілкування та задоволення, що приходить від групової діяльності;
– чесність, відвертість і щирість відносин у групі ровесників та можливість подолання внутрішнього конфлікту особистості та конфлікту в мікросоціумі, насамперед у сім’ї;
– гедонізм – прагнення отримати максимально сильні приємні відчуття; – прагнення підлітків компенсувати недоліки спілкування, що закладені в традиційній структурі навчальних закладів [2, с. 394].
Елементи субкультури виявляються в культурі сучасної молоді в Україні. Її визначальною характеристикою в Україні є феномен суб’єктивної «розмитості», невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей. Так, у чималого числа молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація через групову належність, а комунікації та яскраво виражені стереотипи поведінки обумовлюють деперсоналізацію установок. Позиція відчуження в його екзистенційному переломленні проглядається як у відношенні до соціуму, так і в контркультурній спрямованості молодіжного дозвілля [1, с. 38].
Отже, комунікації підліткової субкультури визначаються морфологією організації підлітків, які прагнуть до самостійності, автономного існування в межах загальноприйнятої культури, яка проявляється в наявності специфічних параметрів свідомості та поведінки. Тому, одним із найпоширеніших принципів формування комунікації в субкультурі виступає віковий принцип, за яким молодіжна субкультура підлітків – це своєрідна спроба побудувати суспільство ровесників-однодумців і утвердити свій власний спосіб життя, відмінний від дитячого та дорослого.
Для підлітка субкультура виконує функції вибору та знаходження власних норм поведінки і спілкування в ситуаціях засвоєння нових соціально-культурних ролей. Ірина Баєва на рівні дозвіллєвої самореалізації підліткової субкультури відзначає такі риси інтеракції:
- «західний» напрямок культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняють схематизованими стереотипами – зразками масової культури, орієнтованої на навіювання «західного, американського способу життя» в його примітивному відтворені. Такий напрям культурних інтересів має більш широку сферу застосування: художні образи екстраполюються на рівні групової та індивідуальної поведінки підлітків і проявляються в таких рисах соціальної поведінки, як прагматизм, суворість, прагнення досягнути матеріального благополуччя будь-якими засобами;
- пріоритет споживчих інтересів над креативними, творча самореалізація, як правило, в цьому випадку відсутня;
- слабка індивідуалізація і винахідливість культури. Вибір тих чи інших культурних цінностей частіше пов’язаний із груповими стереотипами достатньо суворого характеру, а також з пристойною ієрархією цінностей в групі [3, с. 45].
На наш погляд, є і протилежні інтеракції «східний» пов’язаний з імітацією східних надбань культури або її уявлень; творчі, навіть до повної девіації перформанси та події, які зневажають та перебільшено руйнують споживчі практики; високий індивідуалізм у деяких культурах, наприклад, «емо» як альтернатива домінуючої колективності, або навпаки групові цінності, як компенсація індивідуалізму. Ці питання ми ставимо у центр дослідження наступних наукових розвідок. Отже, молодіжні субкультури — особлива частина суспільної культури, а соціально-психологічні особливості комунікації та внутрішньої інтеграції учасників підліткових субкультур залежать не лише від відносин в середині субкультури, але й і від ставлення до них суспільства.
Бойко Едуард,
аспірант кафедри соціології 1 року навчання, напряму підготовки «соціологія»
науковий керівник.: доктор філософських наук, професор кафедри Соціології ЗНУ
М.А.Лепський
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Грищук Ю. В. Підліткова субкультура: психологічні та соціально-групові особливості : Освітологічний дискурс, С. 38–46.
- Павелків В. Р. Вплив молодіжних субкультур на прояви рівня комунікації у молодіжному середовищі: Аксіома, 2015. Вип. № 27. С. 380–394.
- Баева И. Психология молодѐжной субкультуры: риск и перспективы роста : Практична психологія та соціальна робота, Вип. № 7. С. 45-49